Всесвітній день поезії – свято, яке
відзначається щороку в день весняного рівнодення – 21 березня. Встановлено 1999
року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО. В Україні відзначається з 2004 року.
У народі кажуть, що поезія – це музика душі. А коли душа не байдужа до світу, до тривог його мешканців, то неодмінно хочеться поділитись своїми думками і почуттями. Саме так і народжуються вірші й проза.
В бібліотнці 22 березня було проведено поетичну годину
"Щоб тільки неба очі голубі
Цю землю бачили в цвітінні"
Своїми думками, декламуючи власні вірші, ділилась наша місцева поетеса Валентина Тубольцева-Митрофанова.
Рідна земле моя, тебе я люблю
Кожну стежину у полі знайду,
Ласкою вкрию зелену билину,
Краю мій краю до тебе я лину.
Колки мої, родюча земля,
Річка, ліси та зелені поля.
Куди не поїду, куди не піду
Завжди дорогу до тебе знайду.
Моє тут коріння, моя тут родина,
Земле моя, твоя я дитина.
Милуюся завжди твоєю красою,
Зростаючи я умивалась росою.
Краю мій, краю пишаюсь тобою,
Що тут народилась та зустріч з любов’ю,
На твоїй землі плекаю надію,
Знаю без тебе я жити не вмію.