Учасники Великої Вітчизняної війни і діти війни в читальному залі бібліотеки.

"Рід", а від нього "Родина"! "Родина", а від неї  "народ"! А народ- це безперечно, Україна і всі ми - її діти. Старі, молоді, зовсім юні й ті, хто тільки спинається на ноги - всі!
І коли ми говоримо: "Мій рід, моя родина", то у кожного в душі народжується щось таке тепле, ніжне, таке рідне і близьке. Бо ж це найрідніші люди: тато, мама, бабуся і дідусь, брати і сестри.
Це рідна домівка, просторий двір, квітучий сад, криниця з чистою  джерелицею.  Це тихі пісенні вечори і сонячні росяні ранки. Це вишиванки, це - казки і легенди, мудре народне слово.
З усього цього зіткане наше життя, ми - галузка , гілочка великого родового дерева.
П'є моє коріння сік землі,
День лежить на білому крилі,
Подих вітру схилює жита,
Пролітають стомлені літа...

 Кубай Оксана - учениця 10-Б класу читає вірші про родину.

 Родина Їжика Миколи Івановича
та Марії Петрівни в бібліотеці: 

Афганістан...Уже 25 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. На війну до Афганістану було відправлено 176 воїнів-інтернаціоналістів із нашого району. Десять із наих були жителями нашого містечка. Це Гнатюк Степан Іванович, Горбач Ддам Адамович, Дячук Петро Степанович, Літвінчук Юрій Леонідович, Мандзюк Геннадій Іванович, Назарчук Володимир Арсентійович, Полінкевич Олександр Євгенович, Черненко Юрій Борисович, Город Олександр та Лебединський Сергій. Для кожного з них нагороди Батьківщини є незабутньою пам'яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і вірність військовому обов'язку.

 Юрій Літвінчук з учнями школи-ліцею в бібліотеці

 Воїни-інтернаціоналісти, які нині проживають в містечку Колки
Літвінчук Юрій Леонідович
Шавук Петро Мефодійович

9 березня 2014 року Тарасу Григоровичу Шевченку  - 200 років.
1914 рік оголошений президентом України роком Тараса Григоровича Шевченка.
"Він був селянський син і став князем в царстві духа.
Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур.Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свободніші ступені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи Росії, ніж десять побідних армій.
Доля переслідувала його ціле життя, та не покрила золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри - в розпуку. Доля не щадила його страждань, але не стримала його радості, що була здоровим джерелом життя.
Та найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті - невмирущу славу і вічно живу насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець" - так сказав про великого сина українського народу - Тараса Григоровича Шевченка видатний класик української літератури, революціонер-демократ Іван Якович Франко.
Він був на Волині, де наші святині
Ввібрали і славу, і кров козаків,
Які не скорились шляхетській гордині,
Безсмертям ввійшовши в літопис віків.
Він був на Волині, чарівно-єдиній,
Де храми сягнули крилатих висот,
Величні у злеті, немов на картині,
Яку написав нездоланний народ.
Він був на Волині в привітній хатині.
Де гостя стрічали як друга сім'ї,
Бо щастя пророчив бездольній родині,
Бо думи-надії ніс людям свої.
Він був на Волині...Й лишився донині -
У кожному вдячному серці у нас.
Та бачиться в бронзі вже й всій Україні
На славнім Поліссі Великий Тарас.
Він з нами довіку - як сонце і води,
Як гори і доли, ліси і поля...
А славу поета від роду й до роду,
Як прапор нестиме планета Земля.
                                   Б.Калуш.


Літературно-поетичний вечір до 200-річчя Т.Г.Шевченка в бібліотеці з учнями ВПУ
"Ми чуємо, Тебе Кобзарю, крізь століття Тебе своїм сучасником звемо",

Містечко Колки належить до найдавніших поселень Волинського Полісся і за свою багатовікову історію пережило роки піднесення і занепаду, неодноразово зникало в вогні пожеж, щоб опісля , як той легендарний Фенікс, воскреснути на правому березі річки Стир і дивувати сучасників своїм воскресінням.
Вивчаючи документи, то дізнаємося, що в Колках ще напередодні Першої Світової війни було дві церкви,костел, 3 синагоги, броварня, гуральня, волосне управління, міська управа, пошта, телеграф, жидівський притулок,2 бібліотеки, 2 книгарні, фотографія і т.д.
15 жовтня 1922 року, як свідчать архівні документи, в містечку Колки була заснована філія Луцької повітової "Просвіти". Відразу ж просвітяни почали організовувати свою бібліотеку За допомогою звернулися до Ради Луцької повітової "Просвіти, збирали пожертви від громадян Колок, як грішми так і літературою.
В березні 1923 року бібліотека Колківської "Просвіти" налічувала 243 примірники книг, половина з них постійно була на руках.Виписувалися такі газети як "Українське життя","Селянська правда","Селянська доля", "Селянська доля","Земля і воля", "Рідний край",    "За свободу", "Досвітня зоря".
Ще з грудня 1923 року просвітяни виклопотали від повітового інспектора шкіл дозвіл на те, щоб в святкові дні та неділю в приміщенні школи читати вголос книги та газети.Це дало змогу неграмотним землякам чути українську літературну мову, вчитися грамоті.
"Існувала бібліотека в Колках і перед Другою світовою війною",-згадує житель Колок Столяр Петро Павлович 1921 року народження, який до війни працював у бібліотеці.
Але в 1943 році містечко Колки було повністю знищене фашистами.
А після закінчення війни у 1945 році в містечку Колки відкривається бібліотека на пожертви жителів містечка та жителів з інших областей, які надсилали книги посилками.
В ті далекі післявоєнні роки в бібліотеці працювали такі працівники:
Шіст Марія, працювала завідуючою бібліотекою,
Хавелко Віра, Британ Віра, Ласа Катерина Михайлівна.
Бібліотека знаходилась в пристосованих приміщеннях.
В 1947 році при дорослій бібліотеці відкрилося дитяче відділення і працювати бібліотекарем прийшла 16-річна випускниця школи Литікова (Вольська ) Ганна Костянтинівна, яка пропрацювала в бібліотеці 51 рік, до 1998 року.
В 1948 році в Колках був побудований новий будинок культури, в якому була розміщена бібліотека. Це було просторе приміщення з абонементом і читальним залом, яке служило жителям Колок до 1988 року.
В 1955-56 р.р. бібліотекарем бібліотеки працювала Сіліч Ганна Пилипівна.
Багато років пропрацювала завідуючою бібліотекою Ярмолюк (Новікова) Віра Іванівна.Вона працювала з початку 50-х років до 1976 року.
В 1961 році з дитячої бібліотеки була переведена на посаду зав. читальним залом дорослої бібліотеки Лавренчук (Тарашевська) Людмила Войцехівна, яка пропрацювала в бібліотеці для дорослих 25 років до 1986 року.
3 січня 1970 року у бібліотеку прийшла працювати бібліотекарем Якоб'юк (Супоровська) Євгенія Яківна. В грудні 1976 року Євгенія Яківна була переведена завідуючою бібліотекою.
З 1 серпня 1986року переведена була на посаду старшого бібліотекаря відділу обслуговування, де пропрацювала до квітня 1998 року..
В липні 1986 року завідуючою бібліотекою для дорослих прийшла працювати Ярмолюк Емілія Іванівна, яка пропрацювала в бібліотеці до 1993 року.
Зараз бібліотека також має великий просторий читальний зал і абонемент, а також 2 підсобні кімнати.
З серпня 1988 року в бібліотеку прийшла працювати Коваль(Ярмолюк) Неля Миколаївна, яка пропрацювала в бібліотеці до лютого 2002 року.
З 14 січня 1997 року завідуючою бібліотекою прийшла працювати Оксенюк (Мороз) Ганна Іванівна, яка працює завідуючою бібліотекою і до сьогодні.
18 лютого 2002 року в бібліотеку для дорослих бібліотекарем читального залу прийшла працювати Місан (Гапончук) Ольга Михайлівна, яка працює і зараз.
На даний час в Колківській бібліотеці для дорослих працює 2 працівники.

 Книжкові виставки літератури, організовані в бібліотеці.

Добавьте подпись