Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять, За скоєний гріх розіп’ята живцем, Прип’ята
до неба, щоб вічності випить, Щоб
вмити від бруду змарніле лице? Регочуть
іони малиновим дзвоном, Вбиваючи
блиск нерозкритих очей, Ридає
вночі божевільна мадонна, Приймаючи
з лона холодних дітей В
бездонність ночей. І
тихо ступає життя у полин, Ілине Чорнобильський дзвін.
А. Багряна «Малиновий дзвін»
Чорнобиль.
Маленьке містечко Київської області завжди жило спокійним, розміреним життям,
взявши собі назву від одного з різновидів полину чорнобаю, чорнобилки. Тридцять років тому це було звичайне українське містечко,
яких сотні в Україні.
26 квітня 1986 року
завжди об’єднуватиме всіх нас одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Цього року минає три десятиріччя,
чорний день Чорнобильської трагедії хвилює людей – і тих, кого він зачепив
своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі.
Б’ють
тривожним набатом дзвони Чорнобиля... Вони нагадують: Пам’ятайте! Хай не повториться! Хай земля зацвітає навесні пишним буйством
кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи
на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює ваші
серця миром, спокоєм, одухотвореністю. Пам’ятаймо!
26 квітня в нашій бібліотеці пройшов масовий захід - вечір - реквієм
"Чорнобильський вітер по душах мете"
(До 30-річчя Чорнобильської катастрофи)
