Марійка Каразія – учениця 10-Б класу Колківської
ЗОШ-ліцею. Член Ради клубу «Джерело», який діє при Колківській бібліотеці для
дорослих. Класний керівник _Пальчук Людмила Володимирівна. Навчається добре.
Сама пише вірші.
Народилася і проживає в селі Острови біля Колок.
Марійка – третя дитина у сім’ї. Має два старші брати.
Вихованка зразкової районної літературної
студії «Первоцвіт» **********************************
Вірші Марійки Каразії
Якщо почуєш ніжний спів…
Якщо почуєш ніжний спів,
Що серце зігріває
Це рідний край і пісню ту,
Десь соловей співає.
Якщо побачиш у гаю,
калину червоненьку,
Це та земля, що з юних літ
Для тебе дорогенька.
Пройшовши стежку, що веде
До рідної хатини,
Ти знай, що край тебе зове,
бо ти його дитина.
Вдивляючись у синь небес
До сонця усміхайся,
Не йди шукати сто доріг,
А з рідними лишайся.
Люби, шануй свій рідний край!
Бо це земля-святиня
Ніколи його не зганьби
Це оберіг людини.
Ти пам’ятай, що тут твій дім,
І тут твоя родина,
Ти краю рідного дитя,
І перш за все – людина!
Ллються сльози
Ллються сльози, від болю, тривоги,
Плачуть люди, серця їх болять.
Україно, моя дорогая!
Скільки будуть тебе зневажать?
Є надія велика, єдина,
Помолімось до Бога усі,
І найкращою стане країна,
Як постане вона у красі.
Боже, просимо щиро ми щастя
Для землі, що твоя і моя,
Хай пройде усе зло і нещастя,
Ми ж бо разом - єдина сім’я.
Я прошу в Тебе, Боже, здоров’я
Для батьків, коли йдуть воювать.
Хай всі рани загоїть молитва,
Поможи нам з колін своїх встать.
Просим в Бога терпіння міцного,
І любові, й наснаги, й добра.
Хай почує Господь нас Всевишній,
Хай на Сході скінчиться війна!
Україно! Моя Батьківщино!
Ти у серці моїм назавжди!
Ти прости нам всі наші провини,
За полеглих в борні ти прости.
Ллються сльози, від болю, тривоги,
Плачуть люди, серця їх болять,
Вірю я, що настане прозріння
Сльози щастя омиють всіх нас!
***************************
Чуєш, соловейку
Не щебече соловейко
Вранці у діброві.
Не співає пісню ніжну
Милій, чорнобровій.
Зажурився соловейко -
На душі неспокій,
І сидить він на калині
У жалю глибокім.
Чом сумуєш, соловейку,
Заспівай веселу,
Щоб пішло відлуння дзвінке,
Аж по ближніх селах
- Ні, не можу щебетати,
Весело співати,
Поки матір мою рідну
Будуть зневажати,
Поки будуть з неї всі
Сили відбирати.
- Соловейку, мила птахо,
І для мене тяжко.
Плаче і моє серденько.
Всім нам дуже важко.
Ти єдине, що зроби,
Піднімись до хмари.
І всім голосом своїм
Заспівай, щоб знали,
Щоб всі знали
Хто ми є.
Ми є – Україна!
Не поб’є і не зганьбить
Нас лиха година.
Чуєш, мене соловейку
Буде в нас все добре,
Буде наша мати рідна
Носить ім’я горде.
Ні, не зрадить мене серце,
Ним все відчуваю.
І про щастя в Україні,
Господа благаю!
Немає коментарів:
Дописати коментар