9 березня 2014 року Тарасу Григоровичу Шевченку  - 200 років.
1914 рік оголошений президентом України роком Тараса Григоровича Шевченка.
"Він був селянський син і став князем в царстві духа.
Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур.Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свободніші ступені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи Росії, ніж десять побідних армій.
Доля переслідувала його ціле життя, та не покрила золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри - в розпуку. Доля не щадила його страждань, але не стримала його радості, що була здоровим джерелом життя.
Та найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті - невмирущу славу і вічно живу насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець" - так сказав про великого сина українського народу - Тараса Григоровича Шевченка видатний класик української літератури, революціонер-демократ Іван Якович Франко.
Він був на Волині, де наші святині
Ввібрали і славу, і кров козаків,
Які не скорились шляхетській гордині,
Безсмертям ввійшовши в літопис віків.
Він був на Волині, чарівно-єдиній,
Де храми сягнули крилатих висот,
Величні у злеті, немов на картині,
Яку написав нездоланний народ.
Він був на Волині в привітній хатині.
Де гостя стрічали як друга сім'ї,
Бо щастя пророчив бездольній родині,
Бо думи-надії ніс людям свої.
Він був на Волині...Й лишився донині -
У кожному вдячному серці у нас.
Та бачиться в бронзі вже й всій Україні
На славнім Поліссі Великий Тарас.
Він з нами довіку - як сонце і води,
Як гори і доли, ліси і поля...
А славу поета від роду й до роду,
Як прапор нестиме планета Земля.
                                   Б.Калуш.


Літературно-поетичний вечір до 200-річчя Т.Г.Шевченка в бібліотеці з учнями ВПУ
"Ми чуємо, Тебе Кобзарю, крізь століття Тебе своїм сучасником звемо",

Містечко Колки належить до найдавніших поселень Волинського Полісся і за свою багатовікову історію пережило роки піднесення і занепаду, неодноразово зникало в вогні пожеж, щоб опісля , як той легендарний Фенікс, воскреснути на правому березі річки Стир і дивувати сучасників своїм воскресінням.
Вивчаючи документи, то дізнаємося, що в Колках ще напередодні Першої Світової війни було дві церкви,костел, 3 синагоги, броварня, гуральня, волосне управління, міська управа, пошта, телеграф, жидівський притулок,2 бібліотеки, 2 книгарні, фотографія і т.д.
15 жовтня 1922 року, як свідчать архівні документи, в містечку Колки була заснована філія Луцької повітової "Просвіти". Відразу ж просвітяни почали організовувати свою бібліотеку За допомогою звернулися до Ради Луцької повітової "Просвіти, збирали пожертви від громадян Колок, як грішми так і літературою.
В березні 1923 року бібліотека Колківської "Просвіти" налічувала 243 примірники книг, половина з них постійно була на руках.Виписувалися такі газети як "Українське життя","Селянська правда","Селянська доля", "Селянська доля","Земля і воля", "Рідний край",    "За свободу", "Досвітня зоря".
Ще з грудня 1923 року просвітяни виклопотали від повітового інспектора шкіл дозвіл на те, щоб в святкові дні та неділю в приміщенні школи читати вголос книги та газети.Це дало змогу неграмотним землякам чути українську літературну мову, вчитися грамоті.
"Існувала бібліотека в Колках і перед Другою світовою війною",-згадує житель Колок Столяр Петро Павлович 1921 року народження, який до війни працював у бібліотеці.
Але в 1943 році містечко Колки було повністю знищене фашистами.
А після закінчення війни у 1945 році в містечку Колки відкривається бібліотека на пожертви жителів містечка та жителів з інших областей, які надсилали книги посилками.
В ті далекі післявоєнні роки в бібліотеці працювали такі працівники:
Шіст Марія, працювала завідуючою бібліотекою,
Хавелко Віра, Британ Віра, Ласа Катерина Михайлівна.
Бібліотека знаходилась в пристосованих приміщеннях.
В 1947 році при дорослій бібліотеці відкрилося дитяче відділення і працювати бібліотекарем прийшла 16-річна випускниця школи Литікова (Вольська ) Ганна Костянтинівна, яка пропрацювала в бібліотеці 51 рік, до 1998 року.
В 1948 році в Колках був побудований новий будинок культури, в якому була розміщена бібліотека. Це було просторе приміщення з абонементом і читальним залом, яке служило жителям Колок до 1988 року.
В 1955-56 р.р. бібліотекарем бібліотеки працювала Сіліч Ганна Пилипівна.
Багато років пропрацювала завідуючою бібліотекою Ярмолюк (Новікова) Віра Іванівна.Вона працювала з початку 50-х років до 1976 року.
В 1961 році з дитячої бібліотеки була переведена на посаду зав. читальним залом дорослої бібліотеки Лавренчук (Тарашевська) Людмила Войцехівна, яка пропрацювала в бібліотеці для дорослих 25 років до 1986 року.
3 січня 1970 року у бібліотеку прийшла працювати бібліотекарем Якоб'юк (Супоровська) Євгенія Яківна. В грудні 1976 року Євгенія Яківна була переведена завідуючою бібліотекою.
З 1 серпня 1986року переведена була на посаду старшого бібліотекаря відділу обслуговування, де пропрацювала до квітня 1998 року..
В липні 1986 року завідуючою бібліотекою для дорослих прийшла працювати Ярмолюк Емілія Іванівна, яка пропрацювала в бібліотеці до 1993 року.
Зараз бібліотека також має великий просторий читальний зал і абонемент, а також 2 підсобні кімнати.
З серпня 1988 року в бібліотеку прийшла працювати Коваль(Ярмолюк) Неля Миколаївна, яка пропрацювала в бібліотеці до лютого 2002 року.
З 14 січня 1997 року завідуючою бібліотекою прийшла працювати Оксенюк (Мороз) Ганна Іванівна, яка працює завідуючою бібліотекою і до сьогодні.
18 лютого 2002 року в бібліотеку для дорослих бібліотекарем читального залу прийшла працювати Місан (Гапончук) Ольга Михайлівна, яка працює і зараз.
На даний час в Колківській бібліотеці для дорослих працює 2 працівники.

 Книжкові виставки літератури, організовані в бібліотеці.

Добавьте подпись